оторочений

1. (про тканину, одяг тощо) Обшитий, облямований оторочкою — смужкою матерії, хутра, шкіри або іншого матеріалу по краю для оздоблення чи зміцнення.

2. (перен., розм.) Оточений, обмежений чимось, що утворює вздовж краю смугу, лінію; обведений, обмежений чимось по периметру.

Приклади:

Відсутні