Значення
- (Психологія) –
Стан раптової втрати здатності рухатися або діяти від сильного страху, подиву, здивування або жаху; заціпеніння, ступор.
- (Література) –
(у літературі, фольклорі) Міфічна істота, страховище, яке, за народними уявленнями, наводить жах і може паралізувати людину; персоніфікація страху або остовпіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оторопіння, р. оторопіння, д. оторопінню, з. оторопіння, о. оторопінням, м. оторопінні, к. оторопіння