оторопіння

1. Стан раптової втрати здатності рухатися або діяти від сильного страху, подиву, здивування або жаху; заціпеніння, ступор.

2. (у літературі, фольклорі) Міфічна істота, страховище, яке, за народними уявленнями, наводить жах і може паралізувати людину; персоніфікація страху або остовпіння.

Приклади:

Приклад 1:
Хвиля здивування й зацікавленого оторопіння. Провели очима Андрія до дверей і несподівано один протяг на повен голос: — Чумака повели!..
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”