оточуючий
[otot͡ʃujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Лінгвістика) –
Який оточує когось або щось, розташований навколо, поблизу; навколишній.
- (Лінгвістика) –
Який перебуває поруч із кимось, супроводжує когось у житті, діяльності тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оточуючий, р. оточуючого, д. оточуючому, з. оточуючого, о. оточуючим, м. оточуючім