Словник Української
1. (у християнстві) Триденний період молитв та особливих богослужінь, що передує великим святам (наприклад, Різдву, П’ятдесятниці), присвячений підготовці вірних до їхнього святкування; відповідає поняттю “навіщерія”.
2. (заст., рідко) Триденний проміжок часу; період у три дні.
Відмовитися від чогось, відкинути щось, зріктися чогось (зазвичай після попереднього прийняття або визнання).
Розпрощатися з чимось, покинути щось (наприклад, звичку, переконання).
1. (розм.) Привести до тями, змусити опам’ятатися після стану сп’яніння, сильного враження або затьмарення свідомості; протверезити.
2. (перен.) Змусити когось критично переосмислити щось, відкинути помилкові ідеї або ілюзії; відкрити комусь очі на дійсність.
1. Прийти до тями після сп’яніння, стати тверезим.
2. Переносно: оговтатися від якогось пригнічуючого стану, затьмарення свідомості (наприклад, від сильного враження, сну тощо); прозріти, опам’ятатися.
1. Який перестав бути п’яним, звільнився від стану сп’яніння; тверезий.
2. Переносно: який прийшов до тями, усвідомив щось після періоду необачності, захоплення або заблудження; прояснілий, розуміючий справжній стан речей.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
1. (мед.) Процес усунення стану алкогольного сп’яніння або наркотичного сп’яніння, що призводить до відновлення ясності свідомості та нормальних психофізичних функцій організму.
2. (перен.) Психологічне або моральне пробудження, звільнення від помилкових ілюзій, нав’язаних поглядів або шкідливих пристрастей.
1. Позбутися стану сп’яніння, алкогольного сп’ьяніння; протверезіти.
2. Переносно: звільнитися від якогось сильного, затьмарюючого розум почуття (захоплення, ілюзій тощо), прийти до тями, усвідомити справжній стан речей.
1. Позбутися стану сп’яніння, стати тверезим після вживання алкоголю.
2. Переносно: звільнитися від якихось ілюзій, забобонів, необдуманих захоплень; стати розсудливим, прийти до тями.
1. (застаріле, книжне) Відкривати, розкривати, розчиняти (переважно про уста, двері, браму тощо).
2. (переносне значення, застаріле) Робити здатним сприймати, усвідомлювати; відкривати для розуму або почуттів (наприклад, отверзати очи, отверзати серце).