оточити

1. Розташувати когось або щось навколо когось, чогось, утворивши коло, оточення; обступити.

2. Військ. Відрізати шляхи відступу та взяти в кільце ворожі війська, укріплення тощо; блокувати.

3. Перен. Створити навколо когось, чогось певне середовище, атмосферу (почуттів, уваги, небезпеки тощо).

Приклади:

Приклад 1:
І ринувся до Лубен: не дати козацтву щезнути у степу; оббігти їх спереду, наздогнати іззаду, зупинити, оточити й розбити. І він знову розпочав гонитву.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
З роками прийшли байдужість і спокій, і батько Вер, не без матеріяльної для себе користи і не без апльомбу, дещо, правда, метушливого й безладного, використовував ці згадки про свою революційну діяльність юнацьких років, щоб оточити себе тепер авреолею поваги й авторитету. Вступивши після закінчення гімназії на курси, Вер змінила свою гімназіяльну брунатну сукню з чорним фартушком на суворий синій з високим англійським комірцем tailleur.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 3:
Покликав рудого мiлiцiонера: — Зараз збери хлопцiв, треба оточити, голохвастiвцi тут. Похитав головою рудий: — Де там їх тепер найдеш… Давайте, мабуть, удвох.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”