Словник Української
1. Втратити форму, зношеністю стати менш об’ємним або зім’ятим (про одяг, взуття).
2. Перен. Втратити свіжість, оригінальність, стати банальним, звичайним від частого вживання (про слова, вислови, теми).
3. Розм. Стати менш ефективним, зношеним від тривалого або інтенсивного використання (про інструмент, механізм).
1. Призначений для обтирання, витирання чогось (переважно про тканину, матеріал).
2. У фразеологізмі: обтиральний папір — м’який, гігроскопічний папір, що використовується для осушення поверхонь, промокання вологи, у побуті або технічних цілях.
1. Текстильний виріб (переважно рушник, серветка або ганчірка), призначений для витирання, осушення чи обтирання поверхонь, предметів або частин тіла.
2. (Заст., діал.) Особа, яка займається обтиранням (наприклад, у лазні або при догляді за хворими).
1. Дія за значенням дієслова “обтирати” — очищення поверхні чогось від вологи, бруду, пилу тощо шляхом проведення по ній тканиною, ганчіркою, папером або іншим матеріалом.
2. Медична або гігієнічна процедура, що полягає у протиранні тіла (частково або повністю) вологою ганчіркою, рушником, часто з використанням води, розчинів для загартування чи лікувальних препаратів.
3. Рідше — процес стирання, зношування поверхні внаслідок тривалого тертя або дотику.
1. Чистити, витираючи поверхню чогось, звільняти від вологи, пилу, бруду тощо.
2. Легко проводити чимось по поверхні, торкаючись, або натирати щось рідиною, маззю.
3. Розмовляючи про вітер, повітря тощо: обвівати, обдувати когось, щось.
4. Розм. Отримувати, забирати собі щось шляхом обману або хитрого використання обставин.
1. Витирати своє тіло рушником, ганчіркою тощо після миття, купання або для видалення поту.
2. Витирати щось об свою поверхню; зазнавати обтирання.
3. Ставати чистим, сухим або гладким внаслідок тертя об щось; обшарпуватися, обтиратися від часу чи вжитку (про предмети).
1. Той, хто займається обтиранням (масажем) тіла після лазні, купання або фізичних вправ; рушник або спеціальна рукавичка для такого обтирання.
2. (у техніці) М’який інструмент (часто з тканини або шкіри), призначений для витирання, очищення або полірування поверхонь, деталей, скла тощо.
3. (заст., діал.) Рушник, утирач.
1. Рідше вживана назва для ганчірки, якою щось витирають або обтирають (наприклад, посуд, меблі).
2. У технічному сленгу — невеликий інструмент або пристрій для обтирання, очищення поверхонь (наприклад, щітка або скребок).
3. У діалектах — рушник або серветка, призначені для витирання рук або обличчя.
1. (техн.) Процес обробки металевих заготівель тиском (наприклад, куванням, штампуванням) для надання їм потрібної форми, підвищення міцності або отримання певних властивостей.
2. (текст.) Спосіб обробки тканини, при якому її пропускають між нагрітими валиками для надання гладкості, блиску або певної структури поверхні.
3. (розм., заст.) Тісний, стиснутий простір; тіснина.