drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ожеребитися

    Про кобилу, ослицю, верблюдицю та інших представників родини конячих — народити дитинча (лоша, лошатко).

  • ожереблення

    Процес народження лошати у кобили, а також самий факт пологів у коней.

    У ветеринарії — термін для позначення акту пологів у кобили та інших представників родини коневих.

  • ожеред

    1. (діалектне, застаріле) Чергування, послідовність чого-небудь; порядок чергування робіт, обов’язків.

    2. (діалектне) Черга, чередування; період, під час якого настає чия-небудь черга до виконання роботи чи обов’язку.

    3. (архаїчне) Те саме, що ожеред — шеред, смуга землі, полоса орної землі.

  • ожередити

    1. (діал.) Оточити, обступити когось або щось, створити навколо тісне коло.

    2. (перен., рідк.) Утворити щось навколо, оповити, охопити (про явище, стан тощо).

  • ожередитися

    1. (про тварин, особливо про свиней) Зібратися в жереди, згрупуватися в невеликі стада або зграї.

    2. (переносно, про людей, зневажливо) Зібратися в натовп, згуртуватися в групу, часто з відтінком невпорядкованості або галасливості.

  • ожередник

    1. Рідкісна рослина родини ароїдних (Acorus calamus), що росте на болотах і берегах водойм, відома також як аїр тростиновий або лепеха.

    2. Застаріла назва для пагона, паростка або молодого пагінця деяких рослин, зокрема очерету.

  • оже-спектроскопія

    Оже-спектроскопія — метод електронної спектроскопії для дослідження складу та електронної структури поверхні твердих тіл, заснований на аналізі енергії електронів Оже, що випромінюються внаслідок безвипромінювальних переходів після іонізації внутрішніх оболонок атома.

  • ожива

    1. В архітектурі та будівництві — вертикальний опорний елемент, що має форму чверті кола (в поперечному розрізі) і слугує для підтримки склепіння або арки; наріжний камінь арки.

    2. У фортифікації — зовнішній гострий кут бастіону, що виступає перед основною лінією оборонних споруд.

    3. У геометрії — лінія перетину двох циліндричних або склепінчастих поверхонь.

  • оживання

    1. Відновлення життя, життєвих функцій, активності після періоду занепаду, заціпеніння або смерті; процес, коли щось знову починає жити, рухатися, діяти.

    2. Період піднесення, активізації, посилення діяльності в якійсь галузі суспільного життя (наприклад, економіки, культури, політики).

    3. У мистецтві — здатність твору або образу справляти враження живого, реального, наповненого внутрішнім рухом.

  • оживати

    1. Про живу істоту: повертатися до життя, відновлювати життєві функції після стану, близького до смерті або сприйманого як смерть; відживати.

    2. Про явища, почуття, діяльність тощо: відновлюватися, поновлюватися, набирати сили, активізуватися після періоду занепаду, затишшя або бездіяльності.

    3. Про місце, простір: ставати оживленим, наповнюватися рухом, життям, діяльністю людей.

    4. У переносному значенні: набувати виразності, емоційної сили, яскравості (про образи в мистецтві, спогади тощо); поставати в уяві живим, реальним.