Древослів

Словник Української Мови

оживати

Буква

1. Про живу істоту: повертатися до життя, відновлювати життєві функції після стану, близького до смерті або сприйманого як смерть; відживати.

2. Про явища, почуття, діяльність тощо: відновлюватися, поновлюватися, набирати сили, активізуватися після періоду занепаду, затишшя або бездіяльності.

3. Про місце, простір: ставати оживленим, наповнюватися рухом, життям, діяльністю людей.

4. У переносному значенні: набувати виразності, емоційної сили, яскравості (про образи в мистецтві, спогади тощо); поставати в уяві живим, реальним.

Приклади вживання

Приклад 1:
Хоч i не зовсiм Маруся повеселiшала, та усе-таки неначе стала потроху оживати. Вона й дома порається, вона й з батьком у поле чи громадити, чи жати; бо вже й Наум, дивлячись на неї, що вона стала розважатись, i собi повеселiшав i дума: “Слава тобi господи!
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Де?… Одразу задзвеніло в ушах, задзвеніло ясно, як тоді колись уночі несподівано у вікно, в мою кімнату: «Ви оце не спали іще, книжник і чернець?…» І став пожовклий папір оживати. Стиха-стиха, ніби з глибокої води, зринають на йому у віночках із довгих вій блискаві карі очі, вихватилась коса ясна, що повісьмо льону, замаяна синьою стьожкою.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів