Словник Української Мови
Буква
1. Переходити від стану сну до стану неспання, починати бодрствувати; пробуджуватися.
2. Перен. Ставати активним, починати діяти, проявлятися (про почуття, сили, явища природи тощо).
3. Розм. Раптово усвідомлювати щось, приходити до тями, опам’ятовуватися.
Приклад 1:
Молодих Шмідтів побудити бувало не легко, а надто Володимира, що ніколи не хотів прокидатися. Знаючи це за собою, Володимир давно вже, із своїм грубим гумором, який професорові, зрештою, тоді дуже сподобався, прохав його раз назавсіди: «Ви мене будіть, будіть та й будіть, невважаючи на ніщо… Може бути, що я спросоння зачну лаятися і посилати того, хто будить мене, в усякі далекі й близькі місця… — а ви не вважайте та й будіть!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Прокидаючись вранцi (ну, й пощо було прокидатися? ), вона довго лежить на животi, обхопивши руками подушку: новий день сиплеться на думки градом виснажливо‑безглуздих зобов’язань — замовити ксерокси для студентiв, вiдштампувати їм на факультетському принтерi нову контрольну, зайти до банку, до drugstore — скiнчилися вiтамiни, i колготок треба би прикупити, вiдповiсти на два листи, потелефонувати до travel agency, ой блiн!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”