починати

Приклад 1:
Не скажу, що я одразу відчула полегкість, адже на мене чекала ще низка партійних інстанцій, на кожній з яких цю «пісню гарну й нову» треба було починати знову. На щастя, йти додому самій не довелося — мене провів до самої моєї оселі, не криючись, Льоня Коваленко, світла душа… (сьогоднішні молоді скептичні інтелектуали, справді, не уявляють, наскільки небезпечним, просто-таки «героїчним» був такий вчинок у тих умовах).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
), відважно знехтувавши пересудами, які завжди згромаджують тягар неслави на жіночі, а не на чоловічі плечі, пересудами, особливо дошкульними в її, Миросиному, вузько запрограмованому середовищі, котре не раз давало їй відчути, що вона, Мирося, пішла жити на віру з чоловіком, який протягом майже тридцяти років не здолав узяти розлуки з першою жінкою, що під час другої світової війни залишилася з дітьми на Закарпатті, змінила прізвище, одружилася вдруге, народила ще двох дітей і вже кілька років тому переставилася до праотців, уможлививши Миросі нарешті стати узаконеною дружиною, коли це узаконення уподібнилося до порожнього звуку, не здатного надолужити згаяних років, оскільки це узаконення прийшло трохи запізно, як вона, Мирося, збайдужіла і до світу з його отруйними язиками, і до самої себе, і навіть до Михася Козелецького, її колись обожнюваного Михася, для якого вона, Мирося, поминувши перші два роки спільного життя була не так дружиною, чи то пак наложницею, як служницею й нянькою, що його пильнувала й жила на догоду йому, бож Михась жив для своєї частково уроєної, частково справжньої наукової діяльности, котра мала колись його уславити, залучивши і його особу до сонму довше чи коротше безсмертних мужів, ну а вона, Мирося, — вона жила для Михася, її єдине, надто невдячне безсмертя, а коли їй це на старощах врешті-решт таки остобісіло (а цьому, звісно, значною мірою сприяло погіршення здоров’я й насамперед безпросвітна самотність, яка взяла її, Миросю, в пекельні лещата) і вона вперше повнотою збагнула, що в її віці запізно починати життя від початку, та й куди ж тут, на лихо, починати, коли бракує здоров’я, коли не лишилося жодного свого зуба і штучні щелепи ятрять ясна, вражені артритом, тобто що перед нею, Миросею, мурована безвихідь і порожнеча, саме тоді її й обступили демони, згубники людського роду, а вже слідом за ними, щільно замикаючи бісівський почет, і нагодився пістряк, який лише скочив на вже проторовану гаспидними браточками стежку, хоча Мирося, перш ніж остаточно махнути рукою на себе й на весь світ, ще спробувала пошукати сякої-такої розради в горілці, до котрої вона раптом добряче причастилася, бувши доти непитущою, аж після першого серцевого нападу лікар мусів їй категорично заборонити і цю мізерну розраду, погрожуючи на випадок непослуху негайним інфарктом, що не дуже й злякав Миросю, однак пити вона так само раптово, як і почала, облишила, оскільки лікар, сам того не підозрюючи, зачепив зненацька ті почуття в Миросі, що урухомлювали в ній сильну волю, яку Мирося завжди подостатком мала, попри те, що все життя по- дурному й випахкувала її на вітер, як і тоді, коли, може, надто послідовно, як і більшість своїх вчинків, цілком покинула чарку, хоча не виключене, що один-другий поміркований келішок підтримав би її на дусі, бож без такої п ідтримки дірка в душ і зяйнула ще глибше, притягнувши до себе пістряк, на котрий Мирося протягом року, спочатку поволі, а тоді пришвидшено, вмирала, на останку побажавши скінчити свої останні дні не в лікарні, а вдома, оскільки в шпиталі для неї однак жодного порятунку не передбачалося, а у власних чотирьох стінах її бодай частіше міг відвідувати її сусіда Журавський та отець Терентій, якому довелося Миросю востаннє причастити, тому що усіх інших священиків, включно з отцем Козодубом, котрий рвався порятувати Миросину надто грішну душу, вона веліла не пускати й на поріг, і Михась, який ніколи не прислухався до Миросиних бажань, уперше (чому, звісно, не абияк сприяв Журавський) почув себе зобов’язаним виконати останнє Миросине прохання і навіть зі свого боку, що вже було зовсім зайве, бо ж він, Журавський, і так приходив, коли тільки траплялася вільна часина, попросив на дванадцять років молодшого від Миросі Журавського, до якого Мирося завжди ставилася з симпатією за його непоказну чуйність і доброту, попросив частіше заглядати до хворої, оскільки, мовляв, Миросю тішили його, Журавського, відвідини ще й тому, що, на відміну від її, Миросиних, однолітків-знайомих, він, Журавський, не просторікував про смерть, що вже й так стовбичила над хворою жінкою, муляючи очі тим Миросиним відвідувачам і відвідувачкам похилого віку, котрі, переконавшися, як хутко Мирося занепадає, бачили перед собою вже не Миросину, а власну смерть, навколо якої тоді тільки й точилася щедро зрошувана слізьми й охами розмова, що її Миросі вривався терпець слухати, аж вона веліла нагнати весь цей надто жалісливий, зачаклований смертю, як крілик гадюкою, старечий мотлох, від котрого вона, Мирося, жадала спокій принаймні тепер наостанку, коли вона з дня надень перетворювалася на кості й шкіру, і пістряк пришвидшено заповнював їй спочатку кишки, а тоді нирки й легені, аж її, Миросиного, тихого голосу, що дедалі слабшав, уже не міг чітко розуміти глухавий Михась, бож він не чув Миросиних відповідей, що зміцнювало Михася на переконанні, ніби Миросин мозок затьмарюється, а тим часом Миросина голова ніколи так чітко не працювала, як саме перед смертю, про що згодом отцеві Терентієві з подивом і розповідав Журавський, який інколи годинами просиджував біля хворої, потішаючи немощну жінку оповідками з життя, від чого Мирося оживала й навіть за тиждень до смерти, коли Журавський приніс їй фіяльково-рожевий букет із троянд, диких гвоздик, півників і гілочок японської вишні, звірилася йому, мовляв, якщо вона, Мирося, не помре, — бо саме перед смертю їй здалося, ніби в неї знову входить життя, хоча то лише борсалася в ній плоть, чуючи близький кінець, — то віднині вона, Мирося, житиме зовсім по-інакшому, не боячися починати своє існування на голому місці, оскільки щойно тепер вона збагнула, як це просто, дарма що досі вона цього не годна була втямити, бож її зір заповнювала густа марля, яка нарешті розчинилася в повітрі, відтуливши світ, про котрий вона, Мирося, й не здогадувалася, хоча цієї миті їй, Миросі, далебі незбагненне, як це вона ухистилася все життя протрюхикати путівцем, не призначуваним для неї, замість утрапити на ту єдину, простелю- вану долею перед самим її, Миросиним, носом, стежку, що її вона, Мирося, тепер зовсім ясно бачить перед собою, атому стільки про неї й торочить Журавському в надії: ануж їй, Миросі, якщо на те Божа ласка, ще поталанить бодай на короткий час ступити на цю давно порослу травою стежину свого призначення, у чому, звісно, він, Журавський, гаряче підтримував хвору, сподіваючися цим додати їй сили видужати, чого однак їй уже не судилося, — випадок, коли, на думку Журавського, Провидіння конче мусіло б поступитися й уділити жінці бодай кілька років життя, чого воно, проте, не завдало собі труду вчинити, своєю непоступливістю супроти Миросі, підваживши основи і його, Журавського, існування, яке раптом виявилося збудоване на піску й почало загрозливо на всі боки розлазитися, попри те, що нічого особливого нібито й не сталося, оскільки. він, Журавський, ще перед Михасем знав від лікаря: Миросі не врятувати, зрештою, жінка прожила не такий уже й короткий вік, і, властиво, не дуже й випадало ремствувати на Провидіння, тим більше, що Мирося не доводилася йому, Журавському, ані близькою родичкою, ані інтимною приятелькою, хоча він, Журавський, щиро співчував згарьованій бідоласі, потерпаючи від усвідомлення, що тут марно чимось зарадити, адже рано чи пізно на всіх чекає те саме, такий закон усього смертного, і ні сльозами, ні горем цього не переінакшити, і однак смерть Миросі діткнула його гірше, ніж він того очікував, бо якимось дивним робом (чи тому, що Мирося відійшла до праотців, так і не виживши себе, — а хіба це не доля більшости, до якої і він, Журавський, належав?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Еда, е г д а — коли Е ж е — воно, котре Ез ера – озера Е л ё й — олива, олія, використовувана для церковних обрядів Е л єн ь ^ олень j Е л и ц ы — котрі, які Е — брати Емл йти — збирати Еродій — лелека Е ф й м к а — монета Жарить — приносити жертву Жестковыйный — сильний, впертий Ж И в б т — життя Животйна — тварина Жр-ати, пожрати, пожар т и — приносити жертву, принести жертву Завйдѣть — заздрити З а в ό р а — замок на воротах чи дверях Задняя — минуле; зад Закомплетный — заштатний; зайвий, інший З а к р ό в — завіса, таємниця З а н е — бо, тому що Заплети — починати плести Заушати — дати ляпаса, обмовити З д а т е л ь (создатель) — творець Зельный — прикметник від зело — трава, зілля З е м ст і й — земний Злачный — буйнотравий, родючий, поживний Злостяжный — несправедливо збагачений Знаемость — знайомство Знаменатіися— відбиватися З р^а к — вид, образ, лице З ѣ л о — дуже, вельми З ѣ л ь н ы й — сильний, дужий И д ё, идеже — де И ж е, яже, е ж е — який, яка, яке Избодённый — поколотий, подовбаний И з в й т і е — звід, купол, плетиво И з м Ѣ т и — позбутися Износйть — породжувати И — брати Имйртос — янтар, смола Империал — грошова монета И м Ѣ я ш е — мав, мала И н д Ѣ — в Іншому місці Ипостась — інобуття, інший , образ И с к о н ѣ — віддавна Йста — суть, сутність Исход — кінець I а с п и с (яспис) — яшма, коштовний камінь I м п ё т — поштовх, порив ‘ Гн в ё η ц і я — винахід, відкриття Кадь-— діжка, бочка Калуга — брудне місце, болото, калюжа Камка— тканина, мереживо на тканині Камо — куди Капищ е— місце служіння божеству, поганський храм Касі а, касі я – ароматична речовина для ритуального помазання Квал итет — властивість, якість Кваснины — кислий хліб К е н т р — центр К ё ф а, к й ф а— гора, скала, гавань К и в от (кіот) — скринька, де іудеї зберігали так звані [ божі заповіді (скрижалі завіту); поставець для ікон К и р X а (кирка) — церква К ί й ж д о — кожний Класи — колосся К л и р (клер) — служитель церкви Ключй м ы й — зручний, вигідний Книгочій — книжник, письменна людина К о в — злий задум, змова К о к о ш — півень, курка Конкор ді я — згода К о р в а н (карнавка) — церковна кварта для збирання грошей К о р и ф а — голова, вершина Коси к — чорний дрізд К о с и ѣ т и — затримуватись, коченіти Κ^ό ти — тепле взуття Кошница — корзина Крастёль — перепел Кров — скарб Кров гроздова — вино, сік Крутень — сніп, пук соломи Крын, крин — квітка, польова лілія Купно — разом, спільно Кураж — веселість, невимушеність, хороший настрій JI а й н ό — гній, нечистоти Ластовйца — ластівка Л а т в ы й — легкий Л ё к с и к — словник Лесть — обман, краса Лик — лице, образ, хор Л й с т в і е — листя Лиценціат — відпущений Л о б — череп, чоло Ловйтва — полювання, здобич Ложёсна— утроба матері Локоть — міра довжини Луза — лузга, кошик Лузан — горіх, мішок Лука — дуга Луча — промінь, спис Л Ѣ п|о — добре, гаразд Лѣствица — драбина Лѣторасль — гілка, потомство, молоде пагіння Лютѣ, люто — зло, жорстоко, важко Лядины — кущі, чагарники Маргарит — перлина, коштовний камінь Матёрый — материальний Мечётный — уявний, примарний, спокусливий Минавёт — менует (танок) М й р о — пахуча речовина, смола дерева мірри М н й т и — думати, гадати М н я щ е — вважаючи М оті л а — гній, покидьки, хвороба шлунку М р ё ж и — сіті М у с и к ί я — музика Муст — сік Мыза — хата М ы т а р — збирач мита, податей, дріб’язкова людина Навклир — керманич, хазяїн корабля Над есн о — направо Нагіёрсник — друг, товариш, близька людина Н а р д — колосиста ароматна індійська рослина Н а р ό к — рішення, клятва Начатки — початок, основа, намір Негли — нехай, може, якщо Н е ж е — ніж Неключимый — непотрібний Неплоды — бездітна заміжня жінка Нетопыр — летюча миша, кажан Н и ж е – ні Ничтоже — ніщо Н о щ ь — ніч Нудити — спонукати, примушувати Н ы — нас Н ѣ с м ь — не є Н ѣ с т ь — немає Н ѣ ч т о — трохи Н ы р и щ е — нутро Обаче — однак, проте О би новаться — сумнів, сумніватися; побоюватися-О б ό н п о л — по обидва боки Образовати — зображати, позначати Обуял ы й — зіпсований О б у я т и — позбавити розуму Объюрбдѣти — збожеволіти О в — той О г л а г ό л ь н и к — оббріху-вач, наклепник Огнѣвйца — гарячка, лихоманка Огнету ш еніе — гидота, сором Ограда — огорожа, сад, город Одесную — праворуч, з правого боку О д р — ложе, постіль О з р Ѣ т и — оглянути Окаевать — засуджувати, проклинати Он, онъма —той, який, тими, якими О н π ό л — по сю сторону Опасный — обережний, застережний Опійство — пияцтво Оплазйвый — занадто допитливий О π ό н а — покривало Оприснок, опрѣснок — прісний хліб Оселка — брусок Остуда — немилість, збайдужіння Отрйнути — відкинути Отщетиться — позбутися, потерпіти Очеса — очі О ш и б — хвіст Ошую — ліворуч, з лівого боку Пажить — пасовисько Пазнбгть — ніготь Па кетбот — човен Паки — знову Параклйт — назва святого духа, утішника П а р д — барс Паче — більше Пер с ть — плоть, глина, земля, пил Петра — скала, камінь П е щ ь — піч П і к т у р а — живопис, картина П н ы й — забур ’янений П л і ό т к а — плітка, плетінка, сітка Побдѣти — пильнувати Подвйгнутися — поворушитися Подлый — простий, низького походження Подъят и, подъях — підняти, підняв Подсада — засідка Поел й ку — оскільки Позор — видовище, вистава П о к ό л ѣ — поки Π ό л н і й — польовий Полушка — одна четверта копі йки Помавать — рухати, говорити жестами Понеже — оскільки Порты — одяг, штани П о р ф й р а — верхній урочистий одяг Послѣжди — згодом, потім, в кінці Ποτό лику — постільки Потщатися — поспішити, намагатися Пояти — взяти Предний — перший, майбутній Презорчивый — гордий Пр е лесть — обман, спокуса Пресельник — іноземець, переселенець П р е с л й ч н ы й — прекрасный Прйпутень — дурень, дикий голуб Присно — завжди, постійно Притвор — вдавання Пр иточити — навести як доказ, послатися, додати Приточник — укладач притч, оповідач притч Прободѣть — проколоти Прогностика — передбачення Прозябать — проростати, зростати Прорцыти — мовити, сказати П р у г л ό — петля, тенета П р я — суперечка, полеміка, диспут Пустйнь — монастир, скит, пустище Пщевати — думати, уявляти Р а д е н і е^— старанність Разботѣть — зробитися жирним, роздобріти Р а з в Ѣ — крім Разгласи ый — несхожий, протилежний Р а з д ό X — відпочинок Рало — плуг Рамѣно, рамѣ — плече, плечі Р а ч е н і е — старання Ревновати — змагатися, турбуватися Регул ка — правило Ректи, р ц ы, р ѣ X — сказати, і скажи, сказав Рифм — ритм Р у г а — лляна одежа Свидѣнія – одкровення, божий промисел Свищ — пустий С в о л ό ч ь — суміш, щось заплутане Свѣтлозрачный — світлоокий, осяяний С е д м ή ц а, седмиця — тиждень, сім днів, сім років Сельний — польовий, сільський, населений Сій — цей Сила — мораль Симфонія — співзвучність, гармонія, твір С и р а н і я — черево С и р й щ е (сырйще) — шлунок, чрево С и р Ѣ ч — тобто С й ц е — так С і к е р а — хмільний напій С к в а ж н и — печери С к й м е н — , левеня С к й н і я — шатро, похідний храм; священне місце ізраїльтян Скипетр — знак влади С к ό р к а — шкіра Скудельничєство — гончарство Скудельний — глиняний, неміцний, слабкий Сличенный — згорблений, скорчений Смирна — ароматна смола Смирнйнскій — прісний хліб Смоквы — фіги, винні ягоди Снабдѣвать — постачати С и Ѣ д ь — їжа Сн ѣсти, сн ѣдати —з ’їсти, з · їдати Соз иж дать — створювати Солило — блюдо С ό н і е — сон Сонм — зібрання, скупчення Сот — мед С р ѣ с т и — зустріти С р я щ — мор, зараза Стакти — смола, пахуча речовина Статочный — доступний, маєтний С т е з ь — стежка, шлях Стогны — широкі вулиці, площі Стрекало — вістря Стр ѣтать — зустрічати Стропотный — лукавий, нерівний, важкий С т у д — сором, ганьба Студенец — криниця, джерело, колодязь Стяжать — придбати Стѣнь, стень — тінь Субтильность — тонкощі, деталі Сугубый — подвійний, об-ширний Сый (сій) — сущий Сѣдалище — стілець С Ѣ м о — сюди Тажде — та ж сама Т анчить — танцювати Тать — злодій, розбійник, грабіжник Татьба — крадіжка, розбій Тварь — личина, зовнішній ^ вигляд, обличчя, істота Текти, течи — прагнути Тектонський — будівничий, теслярський Тимпан— барабан, бубон Типик — статут монастир я Т 6 к м о — тільки Толк — значення, тлумачення, сенс Торжище — ринок, зібрання Точію — тільки Точность — істина Тук — жир, родючий грунт, родючість Ту л – сагайдак Ту н е — дарма Тід ета — суєта, даремність, марність Ублажйти — поздоровити, задовольнити Убо — отже, бо Увѣдати — дізнатися У в Ѣ е ш — пізнаєш У д — член тіла У д и ц а — вудка Удовляти — задовольняти У д о л ь — долина, низовина Уж, у ж и — ланцюг, мотузка, ланцюги У к р у X и — крихти, шматки У мер ы й — померлий Умѣетность — мудрість, уміння У м Ѣ Т Ы — гній Усерязи — сережки У стн Ѣ — вхід, вуста У сиритися — прокиснути, зробитися сировидним, зіпсуватися Ф ар си с — коштовний камінь Флейтуза — флейта Ф у р і а — лють, помста Хвр істие — хворост, лоза, чагарник Хинський — китайський X л я б ь — простір, глибина, безодня х Храмина — дім ЦГркуль — коло, кїльце Цѣвнйца — сопілка Ц ѣ л ь б а — лікування Ч в й н е ц — посуд Червлений — багряний, червоний Ч е с ό — чому Чресла — стегна Шабаш — відпочинок, субота Ш е л у X а н и — ті, що бачать лише зовнішність, лузгу Шеляг — назва дрібної монети Ш й п о к — кущ троянди, гранатове дерево Шкарбутик — кривоногий Ш у і й — лівий Ш ы п — колючка Ю — її Ю ж и к — родич Юница — дівчина; телиця, ялівка Юнца — юнак Юрта — зграя, юрма Ютка ~ одяг Ю ф т ь — особливий сорт м ’я-кої шкіри Ю ф т а — кофточка Я — йому, їй Явить — видати, проказати Ядейный — їстівний Ядро, я т р о — нутро плода, печінка Я Д ы й — той, хто їсть Я Д ь — їжа, пожива Я з в е н — поранений Языки — язичники, погани Я скин а, яскйня — печера Я с т и, ямы — їсти, їмо Я т и — взяти, захопити в полон ЗМІСТ Est quaedam maerenti flere voluptas .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”