1. Розпочинати щось, братися до чогось, покладати початок чомусь.
2. Ставати причиною, джерелом чогось; породжувати, ініціювати.
3. (заст.) Давати початок роду, народжувати дитину; ставати батьком.
зачинати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Поки ж що ми з певністю можемо вказати, здається, тільки одну серію археологічних фактів, зв’язану якраз з першою напевно звісною нам чужорідною міграцією — тюркською: се впускні й інші могили з похороном небіжчика з конем і кам’яні баби (хоч і тут ближчі хронологічні вказівки дати й докладнішу етнографічну приналежність виказати мають дальші досліди: чи маємо зачинати від печенігів, чорних клобуків і половців тільки, чи братися до перших етапів турецької й взагалі північноазійської міграції). Те, що перед тим, — се ряд фактів культурної еволюції території, які тільки гіпотетично або частково в’яжуться з етнічними групами чи поодинокими народами.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Частина мови: дієслово () |