починання

[pot͡ʃɪnɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОЧИН А ННЯ , я, с. Розпочата кимсь робота , справа (перев. новаторського , пошукового характеру ). Віки говорять .. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє , Яке проймає кожну мисль , і мить , І починання кожне всемогутнє (Бажан, Роки , 1957, 226); Максим Горький.. благословив новаторські починання молодого Павла Тичини ( Рад . літ-во, 3, 1967, 81); // Захід , що викликає загальне схвалення й наслідування ; ініціатива . В шуканні кожнім , в кожнім починанні Наш комсомол у першому ряду ( Дор ., Єдність , 1950, 11); У ході змагання народжуються нові й нові чудові патріотичні починання ( Ком . Укр., 11, 1968, 15).

Граматичні форми:

н. починання, р. починання, д. починанню, з. починання, о. починанням, м. починанні, к. починання