Тлумачення із “Словника української мови”* ПОЧИН А ННЯ , я, с. Розпочата кимсь робота , справа (перев. новаторського , пошукового характеру ). Віки говорять .. Але від них величніше гримить Те явлене в сьогоднішнім майбутнє , Яке проймає кожну мисль , і мить , І починання кожне всемогутнє (Бажан, Роки , 1957, 226); Максим Горький.. благословив новаторські починання молодого Павла Тичини ( Рад . літ-во, 3, 1967, 81); // Захід , що викликає загальне схвалення й наслідування ; ініціатива . В шуканні кожнім , в кожнім починанні Наш комсомол у першому ряду ( Дор ., Єдність , 1950, 11); У ході змагання народжуються нові й нові чудові патріотичні починання ( Ком . Укр., 11, 1968, 15).
починання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Звісно, попервах, коли Безручко відкрив виварку-барабан, Тадзьо угледів на дні не урну з попелом Безручкових кревних, а подряпаного бляшаного соняшника, точнісінько такого, як то він бачив у Нью-Йорку, куди Тадзьо аж на півроку їздив відвідувати тітку Степаниду, яка йому щомісяця на цигарки висилала дещицю грошей, не вірячи, що Тадзьо здолає заробити собі на прожиток вже хоча б тому, що всі Тадзьові починання (а Тадзьо брався за все, мавши неозоре поле зацікавлень, від нового, його власного, хоч і не запатентованого способу годування пстругів почавши, — Тадзьо запевняв, що в цей спосіб із звичайнісінької миршавої форелі легко виплекати пишногруду сирену, — і собаківництвом чи астрофізикою скінчивши, в яку його час від часу пробував уводити професор коооп, хоча кожного разу вони ніяк не могли видибати за спіральну анність Андромеди), крім збитків і змарнованого часу ніколи йому нічого не принесли, оскільки, як на тітчин розсуд, Тадзьо вічно не з того боку брався за справу, точнісінько, як це було і з Тадзьовим батьком, а її шалапутним братом, якого вона, Степанида, дуже любила і якому теж ніколи ні в чому не таланило, хоча Тадзьо, якби це висловили у його присутності, найрішучіше заперечив би такі, як на його думку, безпідставні твердження і супроти батька, і супроти себе, бож усі ці судження тітка висновувала з випадкових інформацій знайомих, котрих збивав на манівці не так Тадзів невреґляментований спосіб життя, як ще з дитинства засвоєна звичка, якій, не виключене, допомогли розвинутися післявоєнні руїни, де Тадзьо разом з іншими хлопчаками знаходив серед погнутого залізяччя, що було колись Гратами бальконів чи водопровідними рурами, уламки бомб і навіть заржавілий автомат з набоями, — звичка (що її чомусь усі Тадзьові благодійники одностайно засуджували, ніби вишукувати серед непотребу щось придатне до вжитку й справді належало до сороміцького ґанджу) — звичка час від часу, як, приміром, тоді в Нью-Йорку на 59-ій вулиці, попорпатися (а хіба в кожній людині не сидить бодай малий дослідник і відкривач нових континентів? що теж починається із такого порпання?)
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |