порушити

1. Зробити дію, що суперечить закону, правилу, нормі або обіцянці; переступити через заборону, не виконати зобов’язання.

2. Почати, започаткувати, ініціювати щось (часто стосовно процесу, розмови, справи).

3. Завдати порушення, пошкодити цілісність чогось; зруйнувати сталий стан, спокій.

Приклади вживання

Приклад 1:
Спочатку від того було лячно, інтуїтивно виникав спротив, захисна реакція проти спроб порушити душевний і розумовий спокій. Та я швидко збагнула всю життєдайність таких операцій над думкою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: дієслово () |