викликати

[ʋɪklɪkɑtɪ] Дієслово

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Змусити когось, щось з’явитися, прибути або прийти, зазвичай за допомогою повідомлення, прохання або наказу.

  2. (Лінгвістика) –

    Стати причиною появи, виникнення, прояву чогось (почуттів, станів, явищ, реакцій).

  3. (Техніка) –

    (У техніці, зв’язку) Встановити з’єднання, здійснити дзвінок за допомогою технічного пристрою.

  4. (Медицина) –

    (У медицині) Привести до появи симптомів хвороби або медичного стану; спровокувати блювоту, кровотечу тощо.

  5. (Юриспруденція) –

    (У праві, офіційному спілкуванні) Офіційно запросити або зобов’язати з’явитися до установи (наприклад, до суду, на допит).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я викличу, ти викличеш, він викличе, ми викличемо, ви викличете, вони викличуть

Приклади з художньої літератури

  • Як його вона викликала, з степу чутка летіла,
    Що він з вітром там грає, його дощик вмиває,
    Розчісує його густий терен!
    І про того козака співала,
    — Кузьма Скрябін

Більше записів