Словник Української Мови
1. Стосовний до остова, що стосується остова (кістяка, основи чогось).
2. У біології: що має відношення до остова (скелета) тварини або до центральної структури в організмі.
3. У техніці та будівництві: що є частиною або характеризує остов (каркас, несучу конструкцію) машини, механізму, споруди.
1. Який стосується остову, становить його основу або каркас.
2. У ботаніці: такий, що стосується остову (осьових органів) рослини, наприклад, стебла або кореня.
1. Який перебуває в стані остовпіння, раптової втрати рухливості від сильного здивування, жаху або іншого потрясіння; заціпенілий, закам’янілий.
2. Який виражає стан остовпіння або свідчить про нього (про погляд, вираз обличчя тощо).
Остовпенілість — стан повної нерухомості тіла, викликаний сильним емоційним потрясінням (жахом, здивуванням, подивом); заціпеніння.
1. Стан повного нерухомого заціпеніння, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (здивуванням, жахом, подивом тощо).
2. У медицині — рідкісний симптом кататонії, ступор, що характеризується млявістю, збереженням примусової пози та повним мовчанням.
1. Втратити здатність рухатися від сильного переляку, здивування або іншого потрясіння; заціпеніти, заніміти.
2. Перен. Стати дуже холодним, замерзнути (про предмети, речовини).
остовпенітися — діалектний варіант дієслова остопеніти, що означає застигнути, завмерти, перестати рухатися (часто від сильного здивування, страху або іншого потрясіння).
Який застиг у нерухомому стані, наче перетворився на стовп; заціпенілий від сильного потрясіння, здивування, жаху тощо.
Який виглядає нерухомим, застиглим, нагадує стовп (про предмети, явища природи).
Остовпілість — стан повної нерухомості та заціпеніння, викликаний сильним емоційним потрясінням (переляком, здивуванням, жахом).
1. (про людину або тварину) втратило здатність рухатися, завмерло на місці від сильного здивування, жаху, раптового враження; стало нерухомим, наче стовп.
2. (переносно, про явище, процес) раптово припинилося, зупинилося, завмерло.