остовпенілий
[ostoʋpɛnilɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
Який перебуває в стані остовпіння, раптової втрати рухливості від сильного здивування, жаху або іншого потрясіння; заціпенілий, закам’янілий.
- (Психологія) –
Який виражає стан остовпіння або свідчить про нього (про погляд, вираз обличчя тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпенілий, р. остовпенілого, д. остовпенілому, з. остовпенілого, о. остовпенілим, м. остовпенілім