Значення
- (Психологія) –
Остовпенілість — стан повної нерухомості тіла, викликаний сильним емоційним потрясінням (жахом, здивуванням, подивом); заціпеніння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпенілість, р. остовпенілості, д. остовпенілості, з. остовпенілість, о. остовпенілістю, м. остовпенілості, к. остовпенілосте