Остовпенілість — стан повної нерухомості тіла, викликаний сильним емоційним потрясінням (жахом, здивуванням, подивом); заціпеніння.
остовпенілість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови