Значення
- (Психологія) –
Стан повного нерухомого заціпеніння, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (здивуванням, жахом, подивом тощо).
- (Медицина) –
У медицині — рідкісний симптом кататонії, ступор, що характеризується млявістю, збереженням примусової пози та повним мовчанням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпеніння, р. остовпеніння, д. остовпенінню, з. остовпеніння, о. остовпенінням, м. остовпенінні, к. остовпеніння