остовпеніння

1. Стан повного нерухомого заціпеніння, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (здивуванням, жахом, подивом тощо).

2. У медицині — рідкісний симптом кататонії, ступор, що характеризується млявістю, збереженням примусової пози та повним мовчанням.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |