Значення
- (Психологія) –
Остовпілість — стан повної нерухомості та заціпеніння, викликаний сильним емоційним потрясінням (переляком, здивуванням, жахом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпілість, р. остовпілості, д. остовпілості, з. остовпілість, о. остовпілістю, м. остовпілості, к. остовпілосте