Древослів

Словник Української Мови

остовпілість

Буква

Остовпілість — стан повної нерухомості та заціпеніння, викликаний сильним емоційним потрясінням (переляком, здивуванням, жахом).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів