остовпілий
[ostoʋpilɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
Який застиг у нерухомому стані, наче перетворився на стовп; заціпенілий від сильного потрясіння, здивування, жаху тощо.
- (Лінгвістика) –
Який виглядає нерухомим, застиглим, нагадує стовп (про предмети, явища природи).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпілий, р. остовпілого, д. остовпілому, з. остовпілого, о. остовпілим, м. остовпілім