Який застиг у нерухомому стані, наче перетворився на стовп; заціпенілий від сильного потрясіння, здивування, жаху тощо.
Який виглядає нерухомим, застиглим, нагадує стовп (про предмети, явища природи).
остовпілий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона ж: Почувши присуд цей, вона рвонулася скажено, пробилася крізь остовпілий натовп і миттю опинилась за селом. Але впіймали, змусили копати собі яму.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикментик () |