Категорія: О

  • остовпіння

    1. Стан крайнього здивування, заціпеніння або нерухомості, викликаний сильним враженням, страхом, подивом або іншим інтенсивним емоційним переживанням; заклякшість, остовпілість.

    2. (у літературознавстві) Поетичний прийом або образ, що зображує персонажа, який раптово завмирає, ніби перетворюючись на стовп, від сильного емоційного потрясіння.

  • остовпіти

    Застигнути, завмерти на місці від сильного здивування, страху, подиву або іншого сильного переживання; стати нерухомим, наче стовп.

  • остовпітися

    1. Втратити здатність рухатися від раптового сильного переляку, здивування або збентеження; заніміти, заціпеніти.

    2. (переносне значення) Стати нерухомим, завмерти (про предмети, явища).

  • осолонцюватися

    1. (про ґрунт) Насичуватися солями, перетворюватися на солонець — ґрунт з високим вмістом мінеральних солей, що виступають на поверхню у вигляді білуватого нальоту.

    2. (перен., розм.) Ставати неприємним, дратівливим, злим; набирати різко негативного характеру (про людину, стосунки, ситуацію).

  • осолонюватися

    1. Ставати солоним, насичуватися сіллю (про воду, розчин тощо).

    2. Набиратися солі, ставати солоним (про продукти харчування).

    3. Перен. Ставати неприємним, різким, образливим (про тон, відносини, атмосферу).

  • осоння

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (заст., діал.) Місцевість, де багато осик; осиковий гай, осичняк.

  • осонь

    1. (геогр.) Річка в Україні, права притока Десни, що протікає Чернігівською областю.

    2. (геогр.) Село в Україні, у складі Корюківської міської громади Корюківського району Чернігівської області.

  • осорома

    1. (діал.) Те саме, що сором; почуття приниженості, збентеження від усвідомлення недоречності, непристойності вчинку, поведінки.

    2. (діал.) Те саме, що ганьба; безчестя, безчесний вчинок.

    3. (діал.) Те, що викликає почуття сорому; непристойність, непристойна річ.

  • осоромити

    1. Піддати когось ганьбі, безчестю, зробити привідом для сорому; опозорити, зганьбити.

    2. Зробити щось таке, що викликає почуття сорому, ганьби; збезчестити себе вчинком або поведінкою.

  • осоромитися

    1. Зазнати сорому, опинитися в неприємному, ганебному становищі через власні вчинки або слова; зганьбитися.

    2. (розм.) Втратити репутацію, добру славу; опинитися в невигідному світлі в очах оточення.