Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • осоромлений

    1. Який зазнав осоромлення; принижений, знеславлений, опозорений.

    2. Який викликає почуття сорому, ганьби; ганебний, ганьбний.

  • осоромленість

    1. Стан, який виникає після осоромлення; відчуття сорому, приниженості, втрати гідності внаслідок образу, ганебної дії чи ситуації.

    2. (У психології) Тривалий емоційний стан, пов’язаний із переживанням глибокого сороту та втрати власної цінності, часто спричинений публічним приниженням або травматичним досвідом.

  • осоромлення

    1. Дія за значенням дієслова «осоромити»; приниження чиїхось гідності, честі, репутації шляхом образу, ганьби, принизливих дій або висловлювань; публічне викриття в чомусь ганебному.

    2. Стан, результат такої дії; відчуття сорому, принизливості, ганьби, спричинене чиїмись діями або словами.

  • осоромлювати

    1. Викликати у когось почуття сорому, принижувати чи ганьбити когось словами або вчинками; ставити у неприємне, принизливе становище.

    2. Робити що-небудь таке, що призводить до втрати чиєїсь гідності, поваги, доброго імені; порочити, дискредитувати.

  • осоромлюватися

    1. Відчувати сором, стид, ніяковість через власні вчинки, слова або ситуацію; соромитися себе самого.

    2. (рідше) Зазнавати ганьби, безчестя; опинятися в принизливому становищі через дії інших або зовнішні обставини.

  • осоромляти

    1. Піддавати когось осоромленню, принижувати чиюсь гідність, честь або репутацію; викликати у когось почуття сорому, зганьблювати.

    2. Робити щось таке, що викликає загальне осуду або зневагу; компрометувати, дискредитувати когось або щось.

  • осоромлятися

    1. Відчувати сором, почуватися приниженим або збентеженим через власні вчинки, слова або ситуацію; соромитися себе.

    2. (рідше) Зазнавати ганьби, безчестя; опинятися в такому становищі, коли твоя гідність або репутація піддаються сумніву або порушенню з боку оточуючих.

  • осоруга

    1. Глибока образу, приниження, ганьба; те саме, що сором, безчестя.

    2. Дія або вчинок, які викликають почуття глибокого сорому, обурення; ганебний вчинок.

    3. (уживається як лайливий вигук) Вираження обурення, презирства; те саме, що «ганьба», «сором».

  • осоружити

    1. (діалектне) Обладнати, пристосувати щось для певної мети; споряджати.

    2. (діалектне) Озброїти, надати комусь зброю або знаряддя праці.

  • осоружитися

    1. Отримати, добути зброю; озброїтися.

    2. Забезпечити себе знаряддями праці, необхідними інструментами для якоїсь роботи.