Значення
- (Психологія) –
Стан крайнього здивування, заціпеніння або нерухомості, викликаний сильним враженням, страхом, подивом або іншим інтенсивним емоційним переживанням; заклякшість, остовпілість.
- (Література) –
(у літературознавстві) Поетичний прийом або образ, що зображує персонажа, який раптово завмирає, ніби перетворюючись на стовп, від сильного емоційного потрясіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. остовпіння, р. остовпіння, д. остовпінню, з. остовпіння, о. остовпінням, м. остовпінні, к. остовпіння