Словник Української
Хуторяночка — зменшувально-пестлива форма від слова “хуторянка“, що означає жінку або дівчину, яка живе на хуторі, веде хуторське господарство або походить з хутора.
Хуторяночка — рідка назва або прізвисько, що може вживатися як власне ім’я або звертання до дівчини з хутора, часто з відтінком теплоти, простоти та сільської вроди.
1. Історична форма землеволодіння та сільського поселення, характерна для України, при якій господарські двори (хутори) розташовувались окремо один від одного, на відстані від компактних сіл.
2. Суспільно-політична та економічна течія в Україні (кінець XIX — початок XX століття), що відстоювала переваги хуторської системи господарювання над громадською (общинною) та відображала інтереси заможного селянства (куркульства).
3. Загальна назва ідей, поглядів та способу життя, пов’язаних із життям на хуторі, відокремленому господарству та певною соціальною ізольованістю.
1. Стосовний до хутора, пов’язаний із хутором як невеликим селищем або відокремленим садибним господарством.
2. Стосовний до хуторян — мешканців хутора, характерний для них.
3. У складі власних назв: що походить від назви населеного пункту “Хутори” або споріднених топонімів (наприклад, Хуторянка).
Хутряничка — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
Хутрянка — жіночий одяг (куртка, пальто, жилет тощо), виготовлений з хутра або обшитий хутром.
Хутрянка — розмовна назва жінки, яка працює на хутровій фермі або займається обробкою хутра.
Хутрянка — застосування: мисливський термін для позначення самки деяких хутрових звірів (наприклад, тхора, норки).
1. (в тибетському буддизмі) Високий духовний сан лами-втіленця, що вважається реінкарнацією попереднього святого; особа, що має такий сан.
2. (історичне) Титул одного з найвищих духовних ієрархів у ламаїстській церкві Монголії та Тибету.
1. (розмовне) Швидше, у більш короткий час; виражає порівняння щодо швидкості або тривалості дії.
2. (розмовне) Швидше, раніше; виражає порівняння щодо послідовності дій або настання подій.
3. (розмовне) Швидше, краще; використовується для вираження переваги, бажання або поради.
1. (порівняльний ступінь до прислівника “швидко”) Швидше, за менший проміжок часу; виражає більшу інтенсивність дії або настання ознаки порівняно з іншим станом або дією.
2. (у функції вищого ступеня) Дуже швидко, поспішно, негайно; вживається для підсилення значення швидкості.
3. (у значенні модального слова) Ймовірніше, скоріше; виражає припущення або вказівку на перевагу одного перед іншим.
1. Порівняльний ступінь до прислівника “швидко” або “хутко”; означає більшу швидкість, інтенсивність або терміновість дії чи стану в порівнянні з чимось іншим або з попередньою ситуацією.
2. У вживанні як модальне слово — виражає імовірність, припущення або очікування, часто з відтінком упевненості; може вживатися для корекції або уточнення власної чи чиєїсь думки (відповідає значенням “скоріше”, “вірогідніше”, “радше”).
3. У сполученні зі сполучником “ніж” (“хутчіш ніж”) утворює порівняльну конструкцію для протиставлення двох дій, станів або якостей.
1. Вища ступінь порівняння прислівника “швидко” або “хутко”; означає з більшою швидкістю, за менший проміжок часу.
2. Уживається для вираження більшої ймовірності, певності; скоріше, радше, вірогідніше.
3. У сполученні зі сполучником “ніж” утворює порівняльний зв’язок, вказуючи на перевагу однієї дії, стану або якості перед іншою.