1. Історична форма землеволодіння та сільського поселення, характерна для України, при якій господарські двори (хутори) розташовувались окремо один від одного, на відстані від компактних сіл.
2. Суспільно-політична та економічна течія в Україні (кінець XIX — початок XX століття), що відстоювала переваги хуторської системи господарювання над громадською (общинною) та відображала інтереси заможного селянства (куркульства).
3. Загальна назва ідей, поглядів та способу життя, пов’язаних із життям на хуторі, відокремленому господарству та певною соціальною ізольованістю.