Словник Української
1. В українській мові — рідкісне звуконаслідувальне слово, що імітує різкий видих повітря або звук, який видає єнот (родина енотових).
2. У західних діалектах — можлива варіація вигуку або вигуку-звертання, що виражає здивування, недовіру або зупинку мовлення.
3. Власна назва (прізвисько) персонажа з народних казок або фольклору, часто — антропоморфної тварини (наприклад, єнота).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (з 2020 року — Калуської громади).
Хухати — власна назва дієслова, що походить від прізвища українського футболіста та тренера Віктора Хуха, і означає: 1) грати у футбол або тренувати, демонструючи характерний для Хуха енергійний, агресивний, самовідданий стиль; 2) (в розширеному значенні) діяти рішуче, наполегливо та з повною віддачею.
хухатися — (розм.) обережно, з насолодюванням пити гарячий напій (чай, каву тощо), смакуючи його маленькими ковтками, часто із характерним звуком.
Хухкання — специфічний звук, що імітує свист або різкий видих повітря, який видають деякі тварини (наприклад, їжаки, борсуки) при збудженні, загрозі або обороні.
Хухкання — переносно: тихе, приглушене посміхання або сміх, що супроводжується характерними короткими видихами через ніс.
1. Видавати короткі, різкі звуки, схожі на “хух-хух”, при задихуванні, фізичному навантаженні або сильному хвилюванні; важко дихати, засапуючись.
2. Сміятися приглушено, з характерним звуком, що нагадує “хух-хух”; хихотіти.
3. Розмовне. Швидко їсти або пити щось гаряче, задуваючи, щоб не обпектися, із супровідним звуком.
1. (розм.) Різко, з силою випустити повітря через ніс або рот, зазвичай виражаючи незадоволення, зневагу або сміх; фукнути, пхнути.
2. (перен., розм.) Швидко втекти, піти геть; шмигнути, зникнути.
3. (перен., розм.) Різко впасти, знизитися (про ціни, показники тощо).
1. Історичний термін для позначення соціально-економічного укладу та суспільного життя, заснованого на господарстві окремих хуторів, що характеризується індивідуалізмом, замкненістю та обмеженістю інтересів рамками власного господарства.
2. Переносно — психологія, світогляд або поведінка, що відображають обмеженість кругозору, відірваність від широких суспільних інтересів, егоїстичну концентрацію на власних дрібних потребах та локальних проблемах.