Значення
-
В українській мові — рідкісне звуконаслідувальне слово, що імітує різкий видих повітря або звук, який видає єнот (родина енотових).
-
У західних діалектах — можлива варіація вигуку або вигуку-звертання, що виражає здивування, недовіру або зупинку мовлення.
-
Власна назва (прізвисько) персонажа з народних казок або фольклору, часто — антропоморфної тварини (наприклад, єнота).
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘хух’ є вигуком, що передає звук видиху, і пов’язане з дієсловом ‘хухати’ (дмухати, дихати). Воно походить від праслов’янського кореня, що імітує звук дихання. Цей вигук використовується для передачі відчуття холоду або втоми, коли людина видихає повітря. Також існує споріднене слово ‘хухри’ (нутрощі, особливо риб’ячі), яке, ймовірно, походить з польської мови, де ‘chuchro’ означає ‘нутрощі; шлунок риби; дуже худа, знесилена людина’. Це польське слово є експресивним утворенням від дієслова ‘chuchać’ (хухати, дмухати). Таким чином, ‘хух’ пов’язане з ідеєю дихання, дмухання та слабкості.