Значення
-
Вдихати та видихати повітря легенями або іншими органами дихання, здійснюючи газообмін з навколишнім середовищем; робити вдихи та видихи.
-
Покійно, вільно існувати, жити, функціонувати (часто у поєднанні зі словами “важко”, “легко”, “свободно”).
-
Проявляти, виявляти якісь почуття, стан, атмосферу (наприклад, дихати щирістю, дихати спокоєм).
-
(перен.) Бути наповненим, просоченим чимось, поширювати якийсь запах, відчуття (наприклад, повітря дихало прохолодою).
-
(перен., розм.) Відпочивати, переводити дух, отримувати коротку перерву.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я дихаю, ти дихаєш, він дихає, ми дихаємо, ви дихаєте, вони дихають
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘дихати’ походить від праслов’янського *dyxati, яке є ітеративною формою до *dxnoti. Це дієслово, своєю чергою, походить від давнішого *dus-, що має нульовий ступінь вокалізму при індоєвропейському корені *dves-. Найближчі відповідники в інших мовах: литовське dusuoti ‘дихати’ та duseti ‘те саме’. Інший ступінь вокалізму цього кореня виступає в українському ‘бух’. Споріднені слова: ‘дим’, ‘дохнути’, ‘дух’, ‘тхнути’.