виснаження

[ʋɪsnɑʒɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Медицина) –

    Стан крайньої фізичної або психічної втоми, втрати сил, спричинений тривалим напруженням, хворобою або нестачею чогось необхідного для життєдіяльності.

  2. (Геологія) –

    Процес повної втрати родючості ґрунту внаслідок інтенсивного використання без відновлення.

  3. (Медицина) –

    (Мед.) Патологічний стан організму, що характеризується значним зниженням маси тіла, функцій органів і систем, порушенням обміну речовин.

  4. (Психологія) –

    (Перен.) Повне вичерпання, втрата внутрішніх ресурсів, засобів, можливостей (наприклад, виснаження фінансів, творчих сил).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виснаження, р. виснаження, д. виснаженню, з. виснаження, о. виснаженням, м. виснаженні, к. виснаження

Більше записів