Значення
- (Медицина) –
Стан крайньої фізичної або психічної втоми, втрати сил, спричинений тривалим напруженням, хворобою або нестачею чогось необхідного для життєдіяльності.
- (Геологія) –
Процес повної втрати родючості ґрунту внаслідок інтенсивного використання без відновлення.
- (Медицина) –
(Мед.) Патологічний стан організму, що характеризується значним зниженням маси тіла, функцій органів і систем, порушенням обміну речовин.
- (Психологія) –
(Перен.) Повне вичерпання, втрата внутрішніх ресурсів, засобів, можливостей (наприклад, виснаження фінансів, творчих сил).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виснаження, р. виснаження, д. виснаженню, з. виснаження, о. виснаженням, м. виснаженні, к. виснаження