Стан, коли організм або окремі його системи втратили фізичні сили, енергію; виснаженість, неміч.
Втрата інтенсивності, активності, ефективності (про процеси, явища, почуття тощо); ослаблення.
Словник Української Мови
Буква
Стан, коли організм або окремі його системи втратили фізичні сили, енергію; виснаженість, неміч.
Втрата інтенсивності, активності, ефективності (про процеси, явища, почуття тощо); ослаблення.
Приклад 1:
Врешті вона обняла мене, пригорнулася всім тілом, і ми ще трохи схлипували, шморгали носами і здригались; м’який затишок і знесиленість накрили нас пухкою периною. Уже зовсім скоро, коли я прибирала її перед приходом гостей — спершу спіднє з фальбанками й вишивкою гладдю, потім корсет, а тоді — кремова вузька сукня з мереживом, з летючими тюлевими рукавами, тісно перехоплена в стані широким поясом — Аделя, розрум’янившись, весело щебетала.Яким буде той отець Йосиф, гадала вона — очевидно, він не старий, бо має молоду дружину.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”