Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, хто є безсилим; нездатність діяти, чинити опір, впливати на хід подій через брак фізичних, моральних або інших сил.
2. Відсутність влади, повноважень або можливості щось зробити, змінити; безпорадність.
3. У медицині та психології — стан різкої втрати сили, немічності; астенія.
Приклад 1:
І не пишеться йому, певно, через те, що він надто зморився, а стомлена душа, як і вироблений віл, неспроможна нести на собі жодних тягарів.От який був проект, що він укладав, лягаючи спати: не вчащати до редакції журналу, бо літературні балачки тільки дратують його безсилість, взагалі відсунутись від літератури якнайдальше, натомість добравши товариства до літератури непричетного, навіть з Вигорським пиво пити не частіше, як раз на тиждень. До речі, після першого захоплення ряснодумністю поета та його недбайливим ставленням до всесвіту Степан уже почував до нього зародки критичності, бо сам жив без софізмів і світ приймав без фільтра абстрактних категорій.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”