Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, хто є безсилим; нездатність чи неможливість діяти, впливати на щось або чинити опір через брак сили, влади, можливостей.
- (Психологія) –
Почуття повної безпорадності, неможливості змінити ситуацію або впоратися з чимось; стан психологічної пригніченості та втрати волі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безсильність, р. безсильності, д. безсильності, з. безсильність, о. безсильністю, м. безсильності, к. безсильносте