Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли організм або його частина втрачають силу, енергію; виснаження, ослаблення.
2. Процес дії за значенням дієслова «знесилити»; позбавлення сили, можливості діяти або чинити опір.
3. (у техніці, медицині) зменшення інтенсивності, концентрації або дії чогось (наприклад, струму, розчину, симптомів).
Приклад 1:
Ще вона здіймалася річковою хвилею, ще Різенбокк тяжко відсапував і вдоволено реготав у траві, залишаючи на всьому живому сліди своєї посмішки, ніби тьмяно-молочну смугу, а я вже провалювався у знесилення і тишу, ще чиїсь пальці тримав у своїх, але, можливо, й не її, а фавнові — кістляві, чіпкі, сильні, ще хтось поцілував мене у рану, але, можливо, т о були й не її губи, а фавнові — сині, липкі, пропахлі вином. Аж тоді настала повна темрява.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”