1. У складний, незрозумілий спосіб; так, що важко зрозуміти або розібратися; заплутано, неясно.
2. У стан збентеження, розгубленості; так, що виражає внутрішню плутанину або невпевненість.
Словник Української
1. У складний, незрозумілий спосіб; так, що важко зрозуміти або розібратися; заплутано, неясно.
2. У стан збентеження, розгубленості; так, що виражає внутрішню плутанину або невпевненість.
1. (заст.) За плату, не безкоштовно; так, що потребує оплати грошима.
2. (перен., рідк.) З відплатою, не безкоштовно; так, що вимагає відплати, компенсації чимось іншим.
Запко — прислівник, що вживається в українській мові для позначення способу руху або дії, при якому щось або хтось перекидається через голову, робить перекид, сальто (наприклад, падає запко).
Запко — прислівник, який може означати стан перевернутого положення, догори ногами (наприклад, лежати запко).
1. З властивістю запитувати, здатністю ставити питання; допитливо, цікавлячись чимось.
2. (У мовознавстві) Про спосіб дії, що виражає потребу у відповіді на питання; питально.
1. У сполученні з дієсловами мовлення (наприклад, сказати, промовити, вимовити) — таким чином, що виражає питання або сумнів, з інтонацією, характерною для запитання.
2. У граматиці — як прислівник, що належить до питальних слів або виражає питальне значення (наприклад, питальні прислівники “чому”, “де”, “коли”).
1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення або несхвалення; негативно.
2. У логіці та граматиці: з часткою “не”, що означає відсутність ознаки або зворотне значення; у формі заперечення.
1. У спосіб, що виражає заперечення, суперечливе ставлення до чогось; з несхваленням, з протестом.
2. У граматиці: така частина речення, що містить заперечення; у значенні заперечної частки.
1. Без сумніву, безперечно, напевно, неодмінно.
2. (У функції вставного слова) Можливо, ймовірно, мабуть.
1. Модальний прислівник, що виражає високу ступінь упевненості мовця в істинності висловлюваного; майже безсумнівно, напевно, ймовірно.
2. (У функції вставного слова) Виражає припущення або підтвердження; можливо, певно.
1. (від дієслова “запахти”) так, що викликає відчуття запаху; з появою запаху.
2. (переносно) так, що нагадує запах чогось; з відтінком певної якості або відчуття.