1. Різко, швидко піти або побігти, поспішаючи; тікати, утікати.
2. (переносно) Швидко зникнути, пропасти, зникнути з очей.
Словник Української Мови
1. Різко, швидко піти або побігти, поспішаючи; тікати, утікати.
2. (переносно) Швидко зникнути, пропасти, зникнути з очей.
1. (у техніці, про деталі механізмів) Поступово зміщуватися, зрушуватися з початкового положення або місця внаслідок вібрації, температурних деформацій, зношування тощо.
2. (перен., розм.) Повільно та неконтрольовано відходити від початкової мети, основної теми, плану або заданого курсу.
1. Рухатися повільно, безсистемно або без чіткого напрямку під впливом зовнішніх сил (про судна, льоди, хмари тощо).
2. Поступово змінювати своє положення, стан або характеристики під дією певних факторів (наприклад, про показники, думки, політичний курс).
3. У морській справі — зноситися з курсу під дією вітру або течії.
4. Перен. Вести безцільне, пасивне існування, не маючи чітких планів або прагнень.
1. (розм.) Вагатися, не рішуче діяти; боятися, зволікати через невпевненість або страх.
2. (морськ., спец.) Відхилятися від курсу під дією вітру або течії; здійснювати дрейф (про судно).
1. (у морській справі) Рухатися під дією вітру або течії, не маючи власної тяги або з вимкненими двигунами, зазвичай зі знесенням від курсу.
2. (переносно) Діяти не рішуче, вагатися, відступати від наміченого плану або взятих зобов’язань через нерішучість, сумніви чи страх.
3. (у техніці, про механізми) Поступово відхилятися від заданих параметрів роботи (наприклад, про частоту, швидкість).
1. (діал.) Сильно бити, шмагати когось, завдаючи болю.
2. (перен., діал.) Різко критикувати, лаяти когось; дорікати, сварити.
1. (діал.) Робити щось швидко, енергійно, з напруженням; працювати, рухатися, діяти інтенсивно.
2. (діал., перен.) Сильно лаяти, сварити когось; гарячково і голосно дорікати.
1. Відчувати роздратування, досаду, втрачати спокій через якісь неприємні обставини, чиюсь поведінку або слова; сердитися, злитися.
2. (розм.) Ставати нервовим, нетерплячим, втрачати рівновагу через тривалий або нав’язливий вплив чогось; нервувати.
1. Викликати роздратування, непокоїти, нервувати когось; діяти на нерви.
2. (у медицині) Викликати фізіологічне або біохімічне збудження в організмі або окремих тканинах; подразнювати.
3. (переносно, про речі, явища) Спричиняти неприємне відчуття, дискомфорт (наприклад, про різкий звук, яскраве світло).
1. Розмовляти, говорити, висловлюватися (часто голосно, емоційно або з пристрастю).
2. Розмовний варіант дієслова “дертися” у значенні: чіплятися, сваритися, вступати в конфлікт.
3. Заст. або діал. Виступати з промовою, говорити публічно.