Словник Української Мови
Буква
1. Викликати роздратування, непокоїти, нервувати когось; діяти на нерви.
2. (у медицині) Викликати фізіологічне або біохімічне збудження в організмі або окремих тканинах; подразнювати.
3. (переносно, про речі, явища) Спричиняти неприємне відчуття, дискомфорт (наприклад, про різкий звук, яскраве світло).
Приклад 1:
і р и т у в а т и — дратувати, сердити, нервувати. існіський — точнісінько такий.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Щоб зайвий раз не дратувати торгово- жрецькі кола своєї держави, Саргон II обмежився тим, що нагнав жаху на вавилонян. Він формально зберіг автономію Вавилону, задовольнившися титулом ассирійського намісника у Вавилоні.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Уже її починала знову дратувати вчорашня сварка з зизоокою Юхимихою, i вона жалiла, що не встигла усього їй виказати… Саме на цьому у дворi загавкала собака. «Чого це Шарка гавкає?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”