1. Викликати стан нервового збудження, тривоги, непокою; дратувати, розстроювати когось.
2. (розм.) Діяти, поводити себе нервово, з хвилюванням; хвилюватися, нервуватися.
нервувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
і р и т у в а т и — дратувати, сердити, нервувати. існіський — точнісінько такий.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Ну що ж тут такого, справді, ради чого б так нервуватися і инших нервувати?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Мене вже це слово почало нервувати, бо я якось раптом узнала собi цiну. — Словом, ти менi рекомендуєш не чiпати цього питання i мовчати?
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 4:
Але довго тiшитись iз дiловодом я, звичайно, не мала охоти, i в слiдуючий момент вiн почав уже нервувати мене. Щохвилини озиралась по сторонах, приглядалась до городян i шукала серед них художника.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 5:
Цей цинiзм, що ним бравувала сьогоднi Аглая, його вже починав нервувати. Вiн усiм корпусом зробив рiзкий рух i одiйшов до дальнього столика.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: дієслово () |