драїти

Приклад 1:
Іноді вона важка, густа і темна, як віз із вугіллям — хлоп вивантажує його шуфлю[56] за шуфлею, а вантаж не зменшується, і тільки чорний пил ядучою хмарою стоїть у повітрі і не дає дихати… Тоді мусиш драїти долівку, пуцувати скло, чистити срібло — так, панночко Чорненько? Аби якось то витримати, аби не вдушитись… А часом розпирає зсередини золотим світлом, пурханням пташиної зграї, вибухом шампана — і тоді мусиш пекти і варити, місити, готувати, різати, сікти, солити, завивати і скручувати, аби бодай трохи вивільнитись від того шаленства, від солодкого очманіння.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”