Позначка: дієслово

1. Вважати, розглядати когось або щось певним чином, оцінювати в якості когось, чогось.

2. (заст.) Бачити, помічати, сприймати зором.

1. (у кого, у чому) Бути видимим, помічатися, з’являтися в чиїхось очах або уяві; видаватися, здаватися.

2. (у кого, у чому) Бути присутнім, міститися в чомусь як складова частина або сутнісна ознака.

3. (в кого, у кого) Застаріле. Вбачати когось, щось; побачити, помітити.

1. Розуміти, тлумачити щось певним чином; сприймати когось або щось як певну особу або явище.

2. Бачити, помічати щось (часто в абстрактному, переносному сенсі); усвідомлювати.

3. (У філософському та літературному вживанні) Уявляти собі, мислити, усвідомлювати розумом.

1. (застаріле) Уявити себе кимось або чимось, прийняти в уяві певний образ; вважати себе кимось.

2. (застаріле, рідковживане) Увійти в роль, перевтілитися (у акторській грі).

1. Вважати, розглядати когось, щось певним чином; оцінювати, тлумачити в якомусь аспекті.

2. (Заст.) Убачати, помічати, бачити.

1. Уявити собі, помилково прийняти за щось інше; здатися, видатися кимось або чимось.

2. (рідко) Увійти в роль, перевтілитися; глибоко відчути стан чи образ.

1. (рідк.) Уявити собі, помислити, припустити; збагнути, зрозуміти.

2. (діал.) Побачити, помітити, побачити щось у своїй уяві.

1. (док. вбавитися) — зменшуватися в кількості, обсязі, інтенсивності; ставати меншим, слабшати.

2. (док. вбавитися) — втрачати якусь частину, робитися меншим через віднімання, зменшення.

1. Вважати, розглядати когось або щось певним чином, оцінювати в якості когось, чогось.

2. (заст.) Бачити, помічати, сприймати зором.

1. (застаріле) Уявити себе кимось або чимось, прийняти в уяві певний образ; вважати себе кимось.

2. (застаріле, рідковживане) Увійти в роль, перевтілитися (у акторській грі).