Позначка: іменник

1. Відсутність породи, характерних ознак певної породи (переважно про тварин, особливо собак).

2. Перен. Відсутність благородного походження, аристократизму; плебейськість (про людей).

Стан, коли людина не може самостійно впоратися з чим-небудь, не знає, як діяти, і відчуває повну немічність; беззахисність, безсилля.

Відсутність необхідних засобів, можливостей або знань для вирішення проблеми чи подолання труднощів.

У психологічному сенсі — почуття втрати контролю, розгубленості та неможливості знайти вихід із складної ситуації.

Стан повної безпорадності, безсилля, неможливості впоратися з чим-небудь або знайти вихід із скрутного становища; безвихідь.

Стан повної безпорадності, неможливості впоратися з чим-небудь, відсутності сил або засобів для дій; безвихідь.

1. Релігійний рух у старообрядництві (старовірстві), що виник у другій половині XVII століття, представники якого не визнавали священства та церковної ієрархії після реформ патріарха Никона, вважаючи, що благодать зникла з офіційної церкви, і здійснювали богослужіння без священиків, очолювані мирянами.

2. Переносно: стан, становище або явище, пов’язане з відсутністю керівництва, законної влади або професійного проводу в якійсь організації, спільноті чи галузі діяльності.

1. Релігійний рух у старообрядництві, що виник у другій половині XVII століття, представники якого не визнавали священства та церковної ієрархії, вважаючи, що благодать зникла зі світу після реформ патріарха Никона, і проводили богослужіння без священиків, очолювані мирянами.

2. Період або стан відсутності священнослужителів (попів) у певній релігійній громаді чи церкві, що призводить до неможливості здійснювати повний цикл богослужінь та таїнств.

1. Представник релігійного руху в українському православ’ї, що виник у XVII–XVIII століттях серед козаків та селян, який відмовлявся від послуг священиків (попів) та церковних таїнств, вважаючи, що до Бога можна звертатися без посередників.

2. Послідовник старообрядницької (старовірської) громади “безпопівців”, яка не визнає священиків та здійснює богослужіння під керівництвом мирян-наставників.

1. Представник одного з основних напрямів старообрядництва (старовірства), який відкидає священство та церковну ієрархію, вважаючи, що справжнє священство зникло після церковних реформ патріарха Никона в XVII столітті; послідовник безпопівщини.

2. У переносному значенні: людина, яка категорично заперечує авторитети, відмовляється визнавати будь-яке керівництво або встановлені правила.

Стан повної неможливості самостійно впоратися з чим-небудь, відсутність сил або засобів для дій; безсилля, безпорадність.

1. Властивість за значенням прикметника “безпомісний”; відсутність певного, постійного місця перебування, проживання або роботи; стан людини, яка не має житла.

2. У філософії та соціології — стан соціальної відчуженості, маргінальності, втрати зв’язку зі звичним середовищем, суспільством або культурою.