1. Релігійний рух у старообрядництві (старовірстві), що виник у другій половині XVII століття, представники якого не визнавали священства та церковної ієрархії після реформ патріарха Никона, вважаючи, що благодать зникла з офіційної церкви, і здійснювали богослужіння без священиків, очолювані мирянами.
2. Переносно: стан, становище або явище, пов’язане з відсутністю керівництва, законної влади або професійного проводу в якійсь організації, спільноті чи галузі діяльності.