Словник Української
1. В архітектурі та будівництві — спосіб обробки поверхні стіни, коли шви між кам’яними блоками або цеглою глибоко виділяються (утворюють руст), а сама поверхня залишається необробленою або шорсткою, що створює грубу, масивну фактуру.
2. Власна назва (Рустування) — історична місцевість у місті Львові, розташована на схилах гори Вроновських (Кайзервальду), відома своєю мальовничою природою та рекреаційним значенням.
1. Дія за значенням дієслова “озвірювати”; перетворення на звіра, набуття звіриних рис, втрата людського вигляду або людяності.
2. Переносно: прояв крайньої жорстокості, дикості, варварства в поведінці або вчинках людини.
1. Історична назва земель, що становили ядро Київської Русі — середньовічної східнослов’янської держави з центром у Києві, а також її населення.
2. Етнічна та культурна спільність східних слов’ян, що сформувалася в період існування Київської Русі та стала основою для виникнення українського, білоруського та російського народів.
3. Поетична або застаріла назва України, українських земель та українського народу.
1. Дія за значенням дієслова “озвучити” — надання звукового оформлення чомусь, запис чи відтворення звуку, музики, мовлення тощо, що супроводжує візуальний ряд (наприклад, фільм, мультфільм, відеогру).
2. Результат такої дії — саме звукове оформлення, звукова доріжка, записаний звук, що синхронізований з відео.
3. Процес запису акторами (акторами озвучення) мовної частини звукової доріжки для фільму, серіалу або іншого продукту, що спочатку був створений іншою мовою; дубляж.
1. Сукупність антропологічних ознак, характерних для русинів або східнослов’янських народів загалом, таких як світле (русяве) волосся, блакитні чи сірі очі, світлий колір шкіри.
2. У культурологічному та ідеологічному контексті — поняття, що позначає сукупність духовних, культурних та етнічних характеристик, які асоціюються з руською (давньоукраїнською) спадщиною та ідентичністю.
3. Рідко — властивість за кольором, що нагадує русяве волосся; світло-русий відтінок.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (у лісівництві) Стан деревини, при якому вона втрачає природну вологість, міцність і стає дуже твердою, крихкою та важкою, часто внаслідок тривалого перебування у воді або ґрунті; одубіла ділянка дерева.
Русявка — народна назва рослини з родини айстрових (Asteraceae) з жовтими квітками, що часто зустрічається на полях і луках; синонім до слова “рудявка” або “нівяник звичайний” (Leucanthemum vulgare).
Русявка — застосувана, переважно в західних регіонах України, народна назва для птаха з рудуватим оперенням, часто так називають вільшанку (Erithacus rubecula).
Русявка — діалектне або народне позначення людини (звичайно жінки або дівчини) з русявим (рудим або світло-русявим) волоссям.
1. Багаторічна трав’яниста рослина родини рутових з сильним ароматом, що має дрібні жовтуваті квіти та перисті листки, яка використовується в медицині, кулінарії та як декоративна; представник роду Ruta, зокрема рута пахуча (Ruta graveolens).
2. Поетичний символ України, української дівичої краси, чистоти та долі, що набув значення під впливом народної пісні “Червона рута”.
3. Назва села, вулиці, організації тощо (зазвичай з великої літери: Рута).