руський

1. Стосується Русі — середньовічної східнослов’янської держави з центром у Києві (Київська Русь), її території, історії, культури або населення.

2. Стосується русинів — етнокультурної спільноти, що є нащадком населення Русі, або її мови, культури та традицій.

3. (Заст., іст.) Те саме, що російський; вживалося до початку XX століття для позначення того, що належить до Російської імперії або російського народу.

Приклади вживання

Приклад 1:
У неї в Бо­ро­даєві усе на­род “руський” – і той слу­хав, а ці “ма­зе­пи” – тіка­ли!!! Отже як не манд­ру­ва­ли “ма­зе­пи”, а все-та­ки більше сотні сімей зос­та­ло­ся на розвід па­нам Польським, на пос­лу­гу їх прим­хам та ви­гад­ли­вим при­му­сам.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Судячи з того, що руський похід на Шлезк, куди Львове військо пішло з під Кракова, в місцевій лїтописи записаний під 30 липня (a. D. 1289 tercio kal. Augusti — Monum.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: прикментик (True) |