• попаніти

    1. Стати паном, набути панського становища, звичок або маєтку; розбагатіти та почати жити на широку ногу.

    2. (У переносному значенні) Стати пихатим, зарозумілим, поводитися зверхньо через успіх, багатство або високе становище.

  • попанітися

    1. Стати паном, набути панського становища, звичок або маєтку; розбагатіти та почати вести розкішне життя.

    2. (У переносному значенні) Зазнати значного покращення, стати значно кращим, більш вдалим або прибутковим (про справи, становище тощо).

  • по-панськи

    1. Так, як властиво панам; з розмахом, розкішно, без економії, не обмежуючи себе у витратах.

    2. Уповільнено, не поспішаючи, з відчуттям власної значущості та переваги.

    3. (Переносно) Зневажливо, зверхньо, з почуттям зверхності.

  • по-панському

    1. Так, як властиво панам; розкішно, пишно, з розмахом.

    2. Так, як властиво панам; зневажливо, зверхньо, з почуттям власної вищості.

  • попантрувати

    1. (розм.) Перевірити, оглянути щось, обійти з метою нагляду або контролю; понаглядати.

    2. (перен., розм.) Уважно спостерігати за кимось або чимось, стежити.

  • попантруватися

    1. (розм.) Потурбуватися, подбати про щось, взяти на себе клопіт або відповідальність за певну справу.

    2. (розм.) Потривожитися, занепокоїтися через якусь причину.

  • попанувати

    1. Провести певний час, перебуваючи у стані панування, владарювання над кимось або чимось; правити, володарювати.

    2. Перен. Протягом деякого часу переважати, домінувати, бути панівним (про явища, почуття, стани тощо).

  • попануватися

    1. (розм.) Побути паном, насолодитися становищем пана; поводитися як пан, з панськими замашками.

    2. (перен., розм.) Потримати в руках, послужити собі якийсь час (про предмет), покористуватися чимось.

  • попанькати

    попанькати — провести деякий час, займаючись паньканням, тобто недбалою, неакуратною роботою, копанням у чомусь або повільним, незграбним рухом.

  • попанькатися

    1. Провести деякий час, займаючись паньканням, тобто недбалою, неакуратною роботою, повільним або невмілим виконанням чогось; повозитися, покопішитися.

    2. (У розмовній мові) Потривожитися, попіклуватися про когось або щось, часто з відтінком клопоту або необхідності уваги.