Древослів

Словник Української Мови

  • по-папуаському

    1. Так, як властиво папуасам — корінним мешканцям Нової Гвінеї та деяких островів Океанії; у спосіб, характерний для їхньої культури, побуту чи ментальності.

    2. Перен. Дуже просто, примітивно або грубо; у спосіб, що свідчить про низький рівень розвитку, невитонченість (часто іронічно або зневажливо).

  • попар

    1. (від англ. pop art) Художній напрям у мистецтві другої половини XX століття, що використовує образи та символи масової культури, споживчого суспільства та реклами, переосмислюючи їх у художній формі.

    2. Твір мистецтва, створений у стилі поп-арту.

  • попарений

    1. (про тварин) Який утворює пару для розмноження або спільного життя; спарований.

    2. (переносно) З’єднаний із кимось, чимось у парі; що становить пару з іншим предметом або явищем.

  • по-паризькому

    1. Так, як це прийнято в Парижі; характерно для парижан, паризького способу життя, манер або стилю.

    2. У кулінарії: спосіб приготування страв, що асоціюється з паризькою кухнею або конкретними паризькими рецептами (наприклад, салат по-паризькому, яєчня по-паризькому).

  • попарити

    1. (розм.) Піддати дії пари, обробити парою; пропарити.

    2. (перен., розм.) Піддати когось інтенсивному впливу, сильному тиску або критиці; “прожарити”.

    3. (перен., жарг.) Провести час у сауні, лазні або парильні.

    4. (перен., мол., жарг.) Покурювати, зокрема електронну сигарету або вейп.

  • попекти

    1. Дія за значенням дієслова «пекти»; зазнати впливу високої температури, спеки, обпалити (переважно про шкіру від сонця або вогню).

    2. Провести певний час, пекучи щось або перебуваючи в умовах спеки.

    3. (переносно) Зазнати неприємностей, клопоту, суворого поводження або покарання.

  • попектися

    1. Зазнати певної дози сонячного опіку, стати засмаглим або обпалими на сонці.

    2. (перен., розм.) Відчути неприємності, зазнати невдачі, прогавити щось через власну недбалість або необережність.

    3. (перен., розм.) Сильно переживати, нервувати через когось або щось.

  • попеластий

    1. (власна назва) Прізвисько козацького ватажка Івана Попеля, одного з керівників повстання 1594–1596 років на чолі з Северином Наливайком.

    2. (термін) Стосовний до Івана Попеля, пов’язаний з його діяльністю або історичним періодом (наприклад, “попеласті загони”).

  • попелистий

    1. Який має колір попелу, сірувато-білий з легким синюватим відтінком.

    2. Який містить попіл або вкритий тонким шаром попелу.

  • попелити

    1. (дієслово) У народній творчості та обрядовій практиці: обсипати попелом або обкурювати димом, зазвичай з ритуальною чи оберігальною метою.

    2. (дієслово, переносне значення) Завдати комусь поразки, розгромити, знищити (часто у контексті бою, війни).

    3. (дієслово, заст.) Перетворити на попіл, спалити дотла.