Древослів

Словник Української Мови

  • попелитися

    1. (діал.) Стати сірим, попелястим; набути кольору попелу.

    2. (перен., діал.) Стати сумним, зажуреним; понуритися, змарніти.

  • попелиця

    1. Дрібна комаха родини попелицевих, що живиться соками рослин, є шкідником сільськогосподарських культур; тля.

    2. Рід рослин родини айстрових з сірувато-білим опушенням, до якого належать, зокрема, попелиця звичайна (або посріблена) та попелиця шорстка; білотка, сріблянка.

  • попелище

    1. Місце, де було знищено вогонь, згарище; також — руїни, залишки після пожежі.

    2. (переносно) Місце, де відбулися руйнування, спустошення, загибель людей у результаті війни, катастрофи тощо.

    3. (у спеціальному вжитку) Місце, де колись існувало поселення, але воно було знищене (наприклад, ворогом) і спалене дотла.

  • попеліти

    1. (про рослини, листя, траву) Втрачати свіжість, зелене забарвлення, ставати блідим, жовтуватим, наче покриватися попелом.

    2. (переносно, про волосся, обличчя тощо) Ставати сивим, сірим, втрачати природний колір.

    3. (переносно, рідше) Виглядати блідо, тьмяно, невиразно на тлі чогось.

  • попелітися

    Попелітися — (розм.) перебувати у стані спокою, бездіяльності, неробства; ледарювати, байдикувати.

  • попеліючий

    Тлумачення із “Словника української мови”* ПОПЕЛ І ЮЧИЙ , а, е. Дієпр. акт . теп. ч. до попел і ти . Серед спустошеного виноградника стояв робітник , байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар ( Коцюб ., І, 1955, 220); Він .. глядів і глядів у огнище , на миготячі іскри та попеліючі поліна (Фр., VI, 1951, 65).

  • попеловий

    1. Який має колір попелу; сірувато-білий, світло-сірий.

    2. Який стосується попелу, складається з попелу або покритий ним.

    3. (У геології) Пов’язаний з вулканічним попелом; що має походження або властивості вулканічного попелу.

  • попельнастий

    1. (про колір) такий, що нагадує попіл; сірувато-білий з легким відтінком сірого або блакитного.

    2. (перен., про волосся) дуже світлий, майже сивий; з домішкою сріблясто-сірих волосків.

  • попельня

    1. Застаріла назва попільниці — спеціальної посудини для попелу від тютюну, сигарет або сигар.

    2. Рідко вживана назва для місця, де зберігається або утворюється попіл (наприклад, у печі).

  • попелюха

    1. У народній творчості та казках — ласкаве або жартівливе ім’я для дівчини або жінки, яка часто перебуває біля попелу, вогнища, або є зацвірілою, забрудненою попелом; персонаж, аналогічний Попелюшці.

    2. Рідкісна назва рослини з родини айстрових, яка має сірувато-біле, наче попелом припале, опушення; зазвичай має на увазі вид *Tussilago farfara* — підбіл звичайний, або мати-й-мачуха.