Словник Української Мови
Буква
1. Місце, де було знищено вогонь, згарище; також — руїни, залишки після пожежі.
2. (переносно) Місце, де відбулися руйнування, спустошення, загибель людей у результаті війни, катастрофи тощо.
3. (у спеціальному вжитку) Місце, де колись існувало поселення, але воно було знищене (наприклад, ворогом) і спалене дотла.
Приклад 1:
Нарешті приплентався до свого села, на рідне попелище, в наївній вірі, що люди ж мають, нарешті, добре серце, й його пожалують і дадуть бодай якийсь притулок і змогу стати порядним чоловіком, «вийти в люди». Він страшенно хотів учитись.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”