Тлумачення із “Словника української мови”* ПОПЕЛ І ЮЧИЙ , а, е. Дієпр. акт . теп. ч. до попел і ти . Серед спустошеного виноградника стояв робітник , байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар ( Коцюб ., І, 1955, 220); Він .. глядів і глядів у огнище , на миготячі іскри та попеліючі поліна (Фр., VI, 1951, 65).
попеліючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |