попеліючий
[popɛlijut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОПЕЛ І ЮЧИЙ , а, е. Дієпр. акт . теп. ч. до попел і ти . Серед спустошеного виноградника стояв робітник , байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар ( Коцюб ., І, 1955, 220); Він .. глядів і глядів у огнище , на миготячі іскри та попеліючі поліна (Фр., VI, 1951, 65).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. попеліючий, р. попеліючого, д. попеліючому, з. попеліючого, о. попеліючим, м. попеліючім