• божкання

    1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (сучасна адміністративна одиниця може змінюватися).

    2. Рідкісне, застаріле позначення місцевості або поселення, пов’язане з особою на прізвище Божко або зі словом “бог” у значенні обожнювання, поклоніння.

  • божище

    1. У давньослов’янській міфології — божество, ідол, язичницький бог; часто вживається зневажливо або іронічно щодо чужого, несправжнього бога.

    2. Переносно, книжн. — могутня, велична або грізна природна стихія або явище, що сприймається як надприродна сила (наприклад, мороз, буря, вогонь).

    3. Рідко, у розмовній мові — про людину, яка має величезну фізичну силу або владу, велетень (часто з відтінком іронії або перебільшення).

  • божиця

    1. У давньогрецькій міфології — жіноче божество, богиня; жінка надзвичайної краси, що нагадує богиню.

    2. У християнстві — ікона, образ Богородиці або святої.

    3. Переносно — жінка або дівчина виняткової, божественної краси; покровителька, натхненниця.

  • божество

    1. Верховна надприродна істота, що є об’єктом релігійного поклоніння; бог або богиня в політеїстичних релігіях та міфологіях.

    2. Божественна сутність, надлюдська істота, що володіє надприродними силами та владою над певними аспектами буття (наприклад, божество сонця, божество родючості).

    3. У переносному значенні — предмет надмірного захоплення, обожнювання.

  • божественність

    1. Абстрактна сутність, що виражає природу, суть або якості Бога; божественна природа, божество.

    2. Найвища, надприродна сила або сутність, якій приписуються творчі та провідні властивості у всесвіті; божество як об’єкт поклоніння.

    3. (У переносному значенні) Надзвичайна, незрівнянна велич, досконалість або краса чогось, що викликає захоплення та благоговіння, подібне до релігійного.

  • боженька

    1. Зменшувально-пестливе від “бог”: уживається для вираження щирої, довірливої побожності, особливо в дитячій мові або в зверненні до Бога як до близького, люблячого істоти.

    2. Іронічне або зневажливе позначення божества, ідола або кумира, якому сліпо поклоняються; часто вживається для вираження скептичного ставлення до об’єкта поклоніння.

  • божедомка

    1. Застаріла назва для жінки, яка працювала при божедомі (божедомні) — місці, де ховали невідомих померлих, загиблих бродяг та жебраків; також могла наглядати за самою будівлею.

    2. У переносному значенні — зневажлива назва для старої, неохайної або зневаженої жінки, часто самотньої та злиденної.

  • божевільня

    1. Застаріла назва для психіатричної лікарні або спеціального закладу, де лікують та утримують людей з тяжкими психічними розладами.

    2. Переносно: хаотичне, галасливе місце або ситуація, де панує безлад, метушня, схожа на те, що уявляють у подібних закладах.

  • божевільниця

    1. Застаріла назва спеціалізованого медичного закладу для стаціонарного лікування та ізоляції осіб з тяжкими психічними розладами; психіатрична лікарня, психіатричний стаціонар.

    2. (Переносне значення) Про місце, ситуацію або середовище, де панують крайній безлад, галас, хаос або ірраціональна поведінка.

  • божевільник

    1. Людина, яка страждає на психічну хворобу, розлад психіки; душевнохворий, ненормальний.

    2. (переносне значення) Той, хто поводиться нестримано, надмірно емоційно або безрозсудно; той, хто захоплений якоюсь ідеєю до нестями.