Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від “бог”: уживається для вираження щирої, довірливої побожності, особливо в дитячій мові або в зверненні до Бога як до близького, люблячого істоти.
2. Іронічне або зневажливе позначення божества, ідола або кумира, якому сліпо поклоняються; часто вживається для вираження скептичного ставлення до об’єкта поклоніння.
Приклад 1:
Тернова Марена, тернова — Моя боженька і покрова. — Даруй мені, доненько, вдачу: я в церковці в неділю поплачу.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
Тодi я наливаю себе вишневим соком моєї неможливої муки i молюся, щоб «Боженька» зробив мене генiєм: щоб розказати, як хрумтить жемчуг бiля японських лiхтарикiв: будинок на розi, N: горить. Я безумно люблю город.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 3:
Тодi я знову молюся, щоб «Боженька» зробив мене генiєм, щоб розказати, як iшла, як пройшла, як гримiла молода епоха.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”